Сьогодні 1 червня - Всесвітній день захисту дітей
Це добра нагода згадати про наших колег- педіатрів та про спеціалізовані педіатричні бригади - реанімаційні, неонатологічні, які працювали у складі КСШМД до 90-х років. Ці бригади- уже наша історія. Хороша історія. Я попросила згадати про неї старшого лікаря відділу експертизи якості надання медичної допомоги, епідеміології та інфекційного контролю Наталію Дакал, яка віддала роботі у цих бригадах 30 років.
НАТАЛІЯ ДАКАЛ: 30 РОКІВ РОБОТИ НА ПЕДІАТРИЧНІЙ БРИГАДІ ЗГАДУЮ ЯК ЩАСЛИВИЙ ПЕРІОД СВОГО ЖИТТЯ.
- На “швидкій” я уже 43 роки. Після медінституту, 1979 року, прийшла сюди разом із своїми чотирма однокурсниками. Ми були розподілені на новостворені неонатологічні реанімаційні бригади. Наша машина була обладнана кювезом, і ми з пологових будинків перевозили тяжких новонароджених у відділення патології новонароджених в "Охмадит" та тоді 14-у дитячу лікарню. Там їх виходжували. І оце наша була функція. Працювали на реанімаційній дитячій бригаді. Наша команда була: Тодурова – мама нашого знаменитого кардіохірурга, Мамадьярова, Малишевська, Федоренко, Ковінько. Я не пригадаю, у якому році із “швидкої” на якийсь час нас перевели у розпорядження лікарні "Охмадит" як неонатологів…. Ми одержали дуже гарну і зручну машину - РАФ жовтенький. Ми її, любиму, називали канарейкою. У ній було все необхідне і сучасне на той час обладнання, була можливість стати у повний ріст, що дуже важливо для нас. Це була, по-суті, міні-операційна з киснем , з підсосом. Все це працювало від великого 10-літрового кисневого балона. Дуже запам’ятала випадок з 1986 року. Надійшов виклик в інституту ЛОР на Зоологічній – у дитини кома. Ми приїхали - фельдшери Наташа Черняк, Лариса Тихонова і я. Заходимо в операційну. Бачимо чоловік 20 лікарів навколо операційного столу, на якому лежить без ознак життя 9-річна дитина . Її качають, роблять зовнішній масаж серця, дитина заінтубована, апарат за неї дихає. І всі чекають нас. З’ясовується, що дитина уже 40 хвилин у цьому стані. Їй оперували аденоїди, і відбулася зупинка серця. У нашій машині обладнання було дуже хороше. Був датаскоп, який міг дефібрилювати. Ось я поклала датчики на грудну клітку. Зробили удар і – нічого. Знову! Збільшили дозу. Ще раз! І ось з третього разу я чую… це відчуття у мене залишилося на все життя… почало стукати серце. Це було щось неймовірне – відчуття щастя особистого. Дитину потім ще дві години ми виводили з набряку мозку…І коли ми її вже виносили на ношах в реанімацію, дитина попросила води. Це просто неймовірно - ти оживив дитину! Мама навіть не підозрювала, що робилося в операційній. Я щаслива, що я працювала на такій бригаді. Увесь її склад 30 років не мінявся - ні фельдшери, ні лікарі.
- Педіатрія вона особлива… Мені здається, що лікар-педіатр повинен мати особливі здібності…
Я на 100 відсотків впевнена, що педіатр це особлива спеціальність. Що таке допомогти маленькій дитині, або новонародженій? Вона тобі не розповість про свою патологію, про свій стан. Ти повинен це побачити по його шкірі, по його виразу обличчя, можливості їсти чи не їсти, по настрою. Різні були випадки…. Нас викликає мама, бо дитина мовчить і мовчить… Ми приїжджаємо і бачимо, що дитина у комі, а мама цього не зрозуміла. Або судоми… Багато нюансів. Дитяча бригада це особливий душевний стан. Ти повинен все зробити, щоб дитинку заспокоїти, щоб вона тебе не боялася. Це такі підходи суто жіночі, материнські…От у мене діти під час огляду не плакали. Дуже прості прийомчики: прикладати до тільця теплий фонендоскоп, дати дитинці доторкнутися до нього, погратися, горло дивитися в останню чергу, коли огляд закінчуєш уже, бо дітки цієї процедури дуже не люблять, можуть так розплакатися, що буде дуже важко повернути їх до нормального стану. Ми дуже трепетно ставилися до своїх маленьких пацієнтів. І один до одного також - підтримували , любили один одного. Ми любили лікувати дітей. Бо це вдячні пацієнти. Коли ти дитину лікуєш, то апріорі чекаєш одужання. І коли воно настає, ти щасливий. Тому я цей період свого життя згадую як щасливий.
- Зараз ви консультуєте на телефоні “1583” (консультативно-інформаційний відділ). Мабуть ваш досвід, яким щойно ділилися, тепер дуже цінний ?
Телефонують мамочки. Їх хвилює усе: живіт у дитини болить, малюк дуже неспокійний, температура і не знають дозування медикаментів, висипання на шкірі…Все тривожно для мами. Ми ж усі мами, і ми знаємо, як це буває. Ці моменти дуже чутливі. Мабуть, для мене важко знайти таке запитання про стан дитини, на яке я не зможу відповісти, бо 30 років педіатрії це…чого тільки не бачила?
- Сьогодні Всесвітній день захисту дітей. Привітання від лікаря-педіатра, який врятував життя сотням, може й тисячам дітей….
Сьогодні головне побажання – перемоги та миру нашій країні! Діткам здоров’я, мамам – терпіння…і щастя бачити, як твоя дитина росте, набирається сил, знати, що її життю ніщо не загрожує.
