Молодший медбрат психіатричної бригади екстреної медичної допомоги відділення №9
Стаж – 10 років
Пане Володимире, скільки років ви у професії і скільки з них віддали 9 відділенню?
- Майже 10 років присвятив цій роботі, а у 9-му відділенні я вже 7 років.
Що вас привело на швидку і чому вирішили присвятити своє життя допомозі іншим?
- Батько дружини привів мене на швидку, сподобалося, вирішив залишитися. Попри те, що робота складна, ти завжди вчишся, а потім навчаєш когось. Дружина до речі також працює в 9 відділенні фельдшером. Тобто це у нас справа сімейна.
Які особливості роботи психіатричної бригади?
- Повний склад бригади – лікар-психіатр, фельдшер і два медбрати. Ми працюємо з такими пацієнтами, поведінка яких має викликати розуміння. Тому мусиш бути спокійним і уважним. Виклики відрізняються, на прибуття бригади пацієнти також реагують по-різному, інколи – агресивно. Потрібно в першу чергу забезпечити доступ лікаря до пацієнта, щоби не було колючих, ріжучих предметів. Моє завдання на психіатричній бригаді - слідкувати, щоби пацієнт не наніс шкоди собі чи іншим у зв'язку з погіршенням психічного стану, в разі потреби - зафіксувати, заспокоїти його. Тому потрібно бути в гарній фізичній формі. За ці 10 років вже навчився, як це зробити швидко і правильно. Трапляється, викликаємо поліцію, якщо самостійно справитися не можемо, пацієнт з ножем, або тримає когось в заручниках. Госпіталізуємо в лікарні, яких всього три на Київ. А психіатричних бригад екстреної медичної допомоги – 7, їздимо по всьому місту.
Розкажіть про випадок, який вам добре запам’ятався?
- Було таке, що простояли 12 годин на виклику. Це було найтриваліше чергування у моїй практиці. Чоловік виліз на 9 поверх будинку, в якому раніше жив, і погрожував вистрибнути. Ситуація така, що колишня жінка відмовила йому побачитися з дитиною, він так відреагував. Працювала і поліція, і ДСНС, і психологи, він нікого до себе не підпускав. Тільки наблизишся, він стає на край. Поки не прийшов його друг, і той переконав не вчиняти самогубство.
Як розвантажуєтеся після складних чергувань?
- Постійно рибалю. Приїжджаю додому беру все необхідне і відпочиваю. Це для мене найкраще!
Думали колись про звільнення?
- Хіба на початку, пересилив себе і не жалкую…
На вашу думку, чи потрібні бригадам екстреної медичної допомоги засоби самозахисту?
- Не зайвими були б кайданки. Коли ну зовсім непростий виклик і пацієнт агресує, несе загрозу оточуючим, нам дозволена примусова госпіталізація, можемо зв’язати мотузкою. Але кайданки зручніші, простіші… Це було б краще…
Що для вас найприємніше у цій роботі?
- Однозначно – колектив: порядний, доброзичливий. На роботу я завжди йду з гарним настроєм. Коли повертаюся додому, згадую, що допоміг людині – це мотивує. Буває, з самими пацієнтами, коли веземо когось на госпіталізацію, можемо поспівати, щоб заспокоїти. Навіть коли не знаємо слів. Або анекдоти травимо, головне - відволікти.
На жаль, через стереотипи люди не звертаються за допомогою, аж поки ситуація не стане небезпечною і для самої людини чи навіть оточуючих. Що би ви порадили людям, які відчувають проблеми, пов’язані з ментальним здоров’ям, як діяти, куди звертатися?
- Якщо людина не хоче звернутися за порадою чи допомогою до фахівця, навряд чи її змусиш… Хіба в окремих випадках через суд її можуть відправити на лікування. Потрібно звертати увагу чи говорить людина сама з собою, робить якісь не зрозумілі, не логічні речі, наприклад, розповідає, що її переслідують чи хочуть отруїти… А так, за 10 років, роботи побільшало, тобто, кількість пацієнтів з проблемами, пов’язаних з ментальним здоров’ям зросла. Почастішали виклики до тих, хто раніше, ніколи не лікувався і це сталося з пацієнтом вперше.
На завершення нашої розмови, чи є у вашому житті слова, які вам допомагають?
- Ні про що не шкодую.
