Фельдшерка відділення №1 КНП «Центр ЕМД та МК»
Ще вчора їхня робота була просто нелегкою, просто потрібною і вдячною. Сьогодні ж, за рівнем ризиків, прирівняна до військових на передовій. Вони добровільно вийшли на цей поєдинок з COVID-19. Їхня зброя – професійність, самовідданість та милосердя. Цього достатньо, щоби врятувати життя, позбавити людину страждань, або хоча б полегшити їх, подарувати надію… Це лікарі, фельдшери медицини невідкладних станів, диспетчери, водії карет «швидкої».
Хто ці люди по той бік відомого номеру «103»? Спілкуюся з фельдшеркою відділення №1 КНП «Центр ЕМД та МК» Оксаною Коваль ( 47 років , стаж роботи – 28 років).
- Оксано, пам’ятаєте саме той момент, коли ви остаточно вирішили обрати для себе професію фельдшера ?
Це було майже 30 років тому, коли я зрозуміла, що хочу працювати на «швидкій». Я не знала чи фельдшер, чи лікар, але я від початку знала, що хочу саме цього.
- З чого традиційно розпочинається ранок фельдшера ?
З гарного настрою обов’язково. З позитиву, бо з негативом не можна йти на таку роботу, його й так тут вистачає. Навколо тебе люди, яких потрібно заряджати позитивом, і хворі чекають від тебе гарного слова, воно також лікує.
- Фельдшер повинен мати гарну фізичну форму, наприклад, транспортування хворих різної вагової категорії до машини «швидкої» лягає і на ваші плечі. Як підтримуєте свій спортивний стан?
Люблю їздити на велосипеді і багато ходжу. У мене свій приватний будинок, який потребує уваги та догляду. Займаюся квітами, вирощую троянди, доглядаю сад.
- А можете пригадати свій перший виїзд до хворого?
Взагалі було дуже страшно. Я починала не в місті працювати, а саме у селі, де умови значно скромніші, ніж у Києві. У нас не було лікарів, ми виїжджали на УАЗах з багаторазовими шприцами, з біксами, у бригаді був тільки водій і фельдшер. Не було ні мобільних, нічого… Пацієнт був з апендицитом. Я чи з переляку, чи ,справді, щось знала, але поставила діагноз правильний. (ред. – сміється).
- Ви працюєте у ковідній бригаді від самого початку пандемії. Як COVID-19 вплинув на вашу роботу?
Спочатку було важко. Не зрозуміло, як все мало відбуватися. Що ми будемо робити на викликах? Як себе поводитимуть пацієнти? Так само з засобами захисту: як одягнути, як взути? А потім ми призвичаїлися. Пацієнти також звикли до нашого вигляду, а на початку лякались. Ми працюємо з Віктором (ред. – показує на колегу, який уважно слухає нашу розмову) майже 8 місяців. Нам тепер не страшно. Ми можемо звернутися як до завідуючого, так і до старшого фельдшера. Завжди допоможуть з транспортуванням, госпіталізацією хворих. Зараз набагато простіше дивимося на це, продовжуємо працювати, як працювали. Вже немає такого здивування від нашого вигляду : «О, ковідна бригада!».
- Скільки таких ковідних бригад у відділенні ? Протягом доби скільки разів виїжджаєте на виклики?
До першого листопада ми були одні у відділенні. Роботи було дуже багато. Зараз додали ще одну, тому трішки легше. Пацієнтів багато.
Ми обслуговуємо майже весь Київ, бо то там бригада занята, то там, я про ковідні розповідаю. Якщо ми вільні, ми їздимо і у Святошинський район, в Оболонський, Деснянський, Голосіївський, по всьому Києву, де є потреба.
- Наскільки бригада забезпечена необхідним?
У нас все є. В машинах ,мабуть, костюмів 30 лежить, маски, респіратори, рукавички, дезрозчин, антисептики. Все у великій кількості. Я не знаю, чого у нас нема.
- Як із заробітною платнею?
Ми отримуємо те, що нам обіцяли. Ми не ображаємося. Обіцяні 300% нам платять.
- Що для вас є найважчим у цій роботі?
Мабуть, діти… Коли пацієнти - діти, це найважче… Складно залишатися лише фельдшером, а не жінкою, мамою…
- А які переваги роботи на «швидкій»?
Швидка – це наркотик. Якщо ти вже сюди потрапив, піти звідси важко, як би тобі було непросто. Це – адреналін. Ти знаєш, що ти перший і від тебе залежить життя людини. Радієш, що ти можеш допомогти навіть лікарю в приймальному відділені тим, що ти справився, привіз куди потрібно, що хоча б на один відсоток, але йому буде легше лікувати пацієнта.
- Серед усіх історій, які трапилися з вами за роки роботи, є така, яка вирізняється з-поміж інших найбільше?
Є така. (ред. – сміється) Коли ми з весілля наречену забрали в пологовий будинок. І смішно, і грішно. Такого в мене більше не було.
- Можливо, ви маєте гасло, яке вам допомагає в житті? Які ці слова?
Все, що не вбиває нас – робить нас сильнішими!
Спілкувалася і записувала – Зоряна Паламарчук
